Як бути дитиною того, хто воює, у середовищі дітей тих, чиї батьки не у війську? Як переживати хвилювання за своїх батьків, коли серед друзів ніхто не має цього досвіду і не знає, як на нього реагувати? Як бути дитиною військових у неоднорідному середовищі дорослих, частина з яких відчуває перед військовими страх і сором і не знає екологічних способів з цим упоратися?

Як говорити з військовими? Поради щодо спілкування із військовими, які зараз можна знайти в мережі, засновані на американському досвіді коротких (від двох місяців до року) бойових виходів. У них ідеться про те, що в розмові з коханими військовими потрібно уникати неприємних тем і говорити лише про хороше.